Klondajk-med.ru

Клондайк МЕД
0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Патологічна тривога і страх

Патологічна тривога і страх

Тривога — природне відчуття страху перед загрозою, яке дозволяє її помітити і вжити відповідні заходи. Якщо причина небезпеки відома, вживається термін страх, а якщо важка для визначення — термін тривога. Патологічні стани характеризуються неадекватністю інтенсивності реакції до причини, яка є джерелом страждання, і заважає життєдіяльності пацієнта.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКА

Страх і тривога мають наступні компоненти:

1) пізнавальний — думки про конкретну загрозу (відсутній при тривозі);

2) фізіологічний — сигнальна реакція у вигляді збудження симпатичної нервової системи (розширення зіниць, прискорення частоти серцевих скорочень, зменшення активності ШКТ, загальмування виділення слини, а також блідість, скорочення м’язів, міміка, що виражає страх), яка збільшує ресурси кисню і енергії у тканинах, що забезпечує можливість реакції на небезпеку;

3) емоційний — відчуття страху, переляку, паніки;

4) поведінковий — відступ, втеча або боротьба.

Страх і тривога мають різну інтенсивність і не всі їх компоненти повинні розвинутись одночасно і у кожному випадку.

Основні різновиди тривоги і страху

1. Страх як нормальна реакція адаптації чи відповідь на безпосередню небезпеку, конфлікт або стрес.

2. Первинна тривога — домінуючий симптом невротичних розладів. Форми:

1) фобічна — ізольована тривога, пов’язана з певним подразником, що має необґрунтовано велику інтенсивність, і спрямована на уникання контакту з подразником, який несе загрозу; спостерігається при фобіях;

2) панічна (пароксизмальна) — з’являється раптово і триває декілька хвилин; спостерігається при епізодичній пароксизмальній тривозі (панічний розлад);

3) генералізована — надокучлива, змінної інтенсивності, що провокує надмірні страхи; спостерігається при генералізованих тривожних розладах;

4) пов’язана зі скаргами на соматичні нездужання, які не мають підтвердження при медичному обстеженні; спостерігаються при соматоформних розладах;

5) пов’язана зі стресорною подією; спостерігається при гострій реакції на стрес, розладах адаптації, посттравматичних стресових розладах.

3. Вторинна тривога — симптом інших хвороб і порушень: психічних (при депресії, шизофренії, розладах на органічному підґрунті), соматичних, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин чи побічною дією ліків.

Діагностичні критерії

Схема діагностики невротичних розладів, за МКХ-10 →рис. 21.5-1.

Схема діагностики невротичних розладів, у відповідності до МКХ-10

1. Генералізований тривожний розлад: нереалістичні побоювання:

1) стосуються багатьох життєвих ситуацій, які важко контролювати (найчастіше таких, які можуть мати місце у майбутньому);

2) тривалістю ≥6 міс.;

3) які супроводжуються ≥3 з наступних симптомів: неспокій чи відчуття внутрішнього напруження, швидка втома, труднощі з концентрацією уваги чи відчуття порожнечі у голові, дратівливість, підвищена напруга м’язів, безсоння.

2. Епізодична пароксизмальна тривога: повторні неочікувані напади паніки, які супроводжують:

1) стійкі побоювання, що виникне наступний напад;

2) хвилювання про можливі наслідки паніки (втрата контролю, загроза життю);

3) зміни поведінки, пов’язані з нападами.

3. Фобічні тривожні розлади: певні конкретні ситуації викликають:

1) надмірну чи ірраціональну тривогу, що виникає під час безпосереднього контакту з ними;

2) надмірний страх контакту з ними;

Агорафобія — стосується перебування у місці, з якого тяжко вибратись, або, у якому важко отримати допомогу у випадку виникнення симптомів хвороби. Соціальна фобія — стосується ситуацій, при яких за пацієнтом можуть спостерігати інші люди. Специфічні фобії (ізольовані) — стосуються певних об’єктів чи ситуацій: тварин, природних середовищ (висота, буря і т. д.), вигляд крові, конкретних ситуацій (напр., клаустрофобія), інших подій (напр., хвороби, падіння).

4. Гостра реакція на стрес:

1) вплив стресора виняткової сили;

2) негайне (≤12 год) виникнення симптомів;

3) виникнення вегетативних симптомів;

4) ізоляція, дезорієнтація, порушення уваги або неадекватна поведінка;

5) у випадку припинення дії стресора, симптоми зникають впродовж кількох годин, а у випадку його подальшої дії — впродовж 2 днів.

5. Посттравматичні стресові порушення:

1) вплив стресора виняткової сили;

2) стійке повернення небажаних спогадів щодо травматичної ситуації;

3) тенденції уникати ситуації, що асоціюються з травмою;

4) нездатність до відтворення травматичних подій і/або симптоми підвищеної психічної чутливості.

6. Нав’язливі компульсивні розлади: є нав’язливі думки (нав’язливі ідеї, обсесії) — ідеї, образи, імпульси до дії, які з’являються в свідомості через стереотипи і/або нав’язливі дії (примус, компульсії) — стереотипна поведінка, яка багаторазово повторюється.

Читайте так же:
Я болен неврозами и страхами

7. Адаптаційні розлади: симптоми невротичних розладів і/чи депресивних порушень, що не відповідають критеріям жодного з них, які розвиваються впродовж місяця від суттєвої зміни життєвої ситуації.

8. Дисоціативні (конверсійні) розлади: зв’язок між виникненням стресової ситуації і потреби виникнення симптомів у вигляді: амнезії, фуги (пацієнт раптово вирушає у подорож, поводячись відносно нормально, але при цьому нічого про себе не пам’ятає), ступор (зменшення чи відсутність довільних рухів, мови і правильної реакції на світло, шум, дотик), трансу (змінений стан свідомості зі зміною відчуття особистості, звуженням уваги і обмеженням рухів) і одержимість (переконання про одержимість духом, силою, іншою особою), дисоціативні рухові розлади (втрата чи обмежена здатність виконання свідомих рухів), судоми, анестезії та втрата відчуттів, інших чи змішаних симптомів.

9. Розлади, що виступають під виглядом соматичних захворювань (соматоформні розлади).

1) соматизований розлад (з соматизацією; об’єднує комбіновані психосоматичні розлади):

а) стійкі довготривалі скарги на соматичні симптоми, які не мають соматичної причини;

б) концентрація на симптомах спричинює страждання і зумовлює потребу пацієнта у численних консультаціях, попри запевнення лікарів про те, що немає фізичного підґрунтя для скарг;

в) бувають шлунково-кишкові, серцево-судинні, сечостатеві, шкірні розлади чи біль;

2) соматоформні розлади, недиференційовані — симптоми частково відповідають критеріям соматизованих розладів;

3) іпохондричні розлади — надмірна турбота про свій фізичний стан і сприйняття фізіологічних явищ як симптомів хвороби;

4) автономні розлади — симптоми автономного збудження, які пацієнт інтерпретує як симптоми захворювання (невроз серця, шлунку, синдром подразненого кишківника і т. д.);

5) хронічний психогенний біль — скарги, що не можна пояснити соматичним станом.

10. Інші невротичні розлади: рідко діагностують, напр.:

1) неврастенія — скарги на відчуття надмірної втоми після розумового чи фізичного навантаження;

2) синдром деперсоналізаціїдереалізації — відчуття зміни власної психіки, власного тіла чи оточення; на відміну від подібних психотичних вражень пацієнт знає, що його переживання є «ненормальні».

ЛІКУВАННЯ

Загальні принципи

1. Страх: зазвичай, вимагає тільки підтримки шляхом надання відповідної інформації. Якщо цього не достатньо → потрібно застосувати спочатку психотерапевтичні методи, а у крайньому випадку — бензодіазепіни.

2. Тривога вторинна: розпочати з етіологічного лікування основного захворювання (соматичного, психічного), або скоригувати фармакотерапію, яка може спричиняти тривожні побічні симптоми. Не слід застосовувати симптоматичне фармакологічне лікування (анксіолітичне) без з’ясування діагностичних сумнівів, щодо первинної причини (соматичної чи психічної), тому що зменшення тривоги може ускладнити подальші діагностичні дії (подібно, як застосування анальгетика може ускладнити диференційну діагностику гострого живота).

3. Тривога первинна: тривога, яка раптово з’являється чи значно посилюється при невротичних розладах, є, зазвичай, наслідком труднощів у пристосуванні до нової ситуації, які можуть бути причиною адаптаційних розладів, гострої реакції на стрес, посттравматичних стресових розладів, дисоціативних/конверсійних розладів, а також посилення інших форм невротичних розладів. Принципове значення мають: детальний збір анамнезу, встановлення правильного діагнозу, психотерапевтичні втручання, які мають допомогти пацієнту знайти вирішення проблем, що викликають тривогу, зі скеруванням для психіатричної консультації, включно.

4. Для вибору правильної тактики суттєве значення для лікаря має знання наступних фактів:

1) фобічна тривога виникає при контакті з провокуючою її ситуацією; раптово припиняється після виходу з такої ситуації;

2) напад панічної тривоги наростає через ≈10 хв., після чого минає самостійно, поступово, впродовж ≈1 год. Часто страх наступного нападу, що виникає після нього, можна зменшити шляхом інформування пацієнта про його захворювання і способи лікування;

3) гостра реакція на стрес має динамічно мінливий образ симптомів і тенденції до самостійної ремісії;

4) посттравматичні стресові розлади пов’язані із ситуацією, яка вже відбулась; немає ліків, що ефективно і швидко зменшують симптоми;

5) дисоціативні/конверсійні розлади та синдром деперсоналізації-дереалізації є відповіддю на важку для пережиття ситуацію.

5. Направлення для психіатричної консультації досі негативно сприймається багатьма людьми, тому, щоб мінімалізувати таке упередження, під час об’єктивного обстеження інформують пацієнта, що його симптоми вимагають диференційної діагностики з-поміж іншого із тривожними розладами чи соматоформними порушеннями і т.д.

Початкові психотерапевтичні методи

Метою є зміцнення відчуття безпеки і покращення самопочуття пацієнта. Усі дії повинні бути скеровані на більш детальне визначення найсуттєвіших проблем пацієнта і його підтримку в їх подоланні.

Читайте так же:
Эфирные масла при неврозах и депрессии

1. Необхідно пояснити пацієнту природу захворювання, його симптоми і обговорити варіанти лікування.

2. Погодитись з очікуваннями пацієнта щодо надання йому відповідної допомоги — слід сформувати у нього відчуття безпеки.

3. Намагатись переконати пацієнта, що він самостійно не зможе подолати проблеми, які не викликають труднощів у здорової людини.

4. Потрібно допомогти пацієнтові знайти шляхи вирішення проблем, які викликали симптоми.

5. Сформувати у пацієнта впевненість у собі, показуючи його сильні сторони.

6. Посилити у пацієнта відчуття його власних можливостей в галузях, у яких вони неадекватно занижені.

7. Щоб зменшити вплив негативних емоцій, потрібно дати можливість пацієнту «виговоритись», «виплакатись» і т. д.

8. Вплинути (якщо це можливо) на найближче оточення пацієнта з метою зменшення проблем, які сприяли виникненню симптомів.

Фармакотерапія

1. Фармакотерапія при гострій тривозі має другорядне значення тому, що прості психотерапевтичні методи, у більшості випадків, ефективно зменшують тривогу і є початком довготермінових терапевтичних дій. Необхідно застосовувати їх тільки після неефективних результатів психологічних методів (після ≥30 хв).

2. У випадку гострої тривоги, яка не минула після психотерапевтичних методів → слід застосувати бензодіазепіни (препарати →табл. 21.4-1) п/о чи в/м, до моменту психіатричної консультації, яка має бути основою для подальшого лікування. Якщо існують протипокази до застосування бензодіазепінів → застосуйте гідроксизин, а якщо домінують вегетативні симптоми тривоги → пропранолол (напр., 10 мг) п/о.

Обсесивно-компульсивний розлад

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) є одним із найбільш розповсюджених психіатричних розладів. У середньому за даними епідеміологічних досліджень 2,5% людей за життя будуть мати ОКР, тобто кожна сорокова людина.

Обсесивно-компульсивний розлад

Обсесивно-компульсивний розлад включає в себе наявність нав’язливих думок (обсесій), які сприймаються як ненормальні чи небажані, і/або нав’язливих дій (компульсій), які повторює людина з певною періодичністю чи частотою, аби зняти напруження. Специфічність симптоматики цього розладу – це сприйняття людиною нав’язливих думок як ознак своєї «ненормальності», страх, що інші сприймуть людину як «божевільну», якщо дізнаються про його/її думки і дії. Тому часто цей розлад супроводжується переживанням сорому, який змушує приховувати симптоми свого розладу від інших, страх звернутись до психіатра, адже «тебе визнають психічно хворим». Відповідно часто звернення по допомогу є запізнілим – за даними американських досліджень у середньому за 7,5 років після появи симптомів.

Симптоми

Основними симптомами обсесивно-компульсивного розладу є:

  • повторні та нав’язливі думки, бажання чи образи (обсесії), які виникають в стані тривоги та описуються людьми як інтрузивні та небажані, що викликають страх та страждання;
  • бажання та спроби ігнорувати або пригнічувати такі думки, бажання чи образи або ж нейтралізувати їх з допомогою інших думок чи дій (наприклад, виконуючи компульсивні дії);
  • повторні дії у відповідь на обсесію (наприклад, миття рук, складання, перевіряння), розумові операції (наприклад, молитва, підрахунок, тихе повторювання слів чи фраз) або ж чітке дотримування встановлених правил;
  • повторні дії чи розумові операції (компульсії), спрямовані на уникнення чи зменшення відчуття тривоги та дистресу або ж на запобігання загрозливій події чи ситуації; тим не менше, ці дії чи розумові операції насправді є абсолютно зайвими та не пов’язані з ситуаціями, які треба відвернути чи нейтралізувати.

Важливо сказати, що в кожної людини, яка підозрює у себе ОКР, ці симптоми можуть виявлятись по-різному. В одних осіб можуть бути лише нав’язливі думки без компульсій, в інших – навпаки. Більшість людей із ОКР усвідомлюють нереальність своїх страхів; також відчувають, що повторення одних і тих самих дій не має сенсу. А проте особи з ОКР не здатні зупинитися.

Причини

Причина появи обсесивно-компульсивного розладу лежить в сфері функціонуванні хвостатого ядра головного мозку. Ця частина мозку виконує функцію «охоронця» біля дверей, який в певний момент життя починає пропускати через ці двері всі – і корисні і некорисні – думки без критичного їх аналізу. Як тільки ці думки «надходять» у мозок, включається система безпеки, яка каже «Тривога! З цим треба щось робити!». Тому людина вдається до дій, які мають зменшити переживання (наприклад, миє руки, перевіряє виключателі і т.д.). Генетичні дослідження також вказують на те, що у 25% осіб, які страждають на ОКР, мають близьких родичів з дуже подібними проблемами.

Читайте так же:
Психоз у детей симптомы и признаки

Діагностика

Важливо пам’ятати, що майже кожна людина має так звані «інтрузивні» думки, тобто ті, які вона «чує», але розуміє, що вони дивні. У частини осіб ці інтрузивні думки переростають у нав’язливі і можуть включати цілу систему нав’язливих дій, які виконує людина. Окрім цього, дослідження також вказують на те, що ОКР часто пов’язаний і з іншими супутніми труднощами, як от депресія (у 30%), іншими тривожними розладами (у 30-50% випадків дітей та підлітків), розладами харчової поведінки, тікозними розладами, а також зловживанням алкоголем. Для того, щоби могти кваліфіковано розрізнити ОКР від інших проблем, необхідна якісне психіатричне обстеження. Саме завдяки ньому можна побачити цілісну картину і надати відповідні рекомендації.

Лікування та профілактика

ОКР є «молодим» розладом: його дебют припадає переважно на пізньо-підлітковий та молодий дорослий вік (у 30% випадків початок припадає ще раніше – у дитинстві). При відсутності належної допомоги цей розлад може набувати хронічного перебігу та суттєво інвалідизувати життя людини. Втім є ефективні методи допомоги!

Згідно світових стандартів надання допомоги особам з ОКР рекомендованою є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).

Спеціалісти Центру розвитику мають відповідний досвід у напрямку когнітивно-поведінкової терапії і зможуть надати Вам кваліфіковану допомогу.

Тому звертайтесь до нас і Ви знайдете відповіді на важливі для себе питання!

Як позбутися від неврозу нав’язливих станів

Відео: Іпохондричний невроз. Як позбутися цього нав’язливого стану? 2021, Жовтень

Невроз нав’язливих станів відносять до психічних розладів. Виникати він може епізодично або мати хронічний або прогресуючий характер. Виявляється виникненням лякають, нав’язливих думок і різними патологічними фобіями.

Нав’язливі стану діляться на дві категорії. Перша з них те саме ритуалу. Наприклад, ви звикли кожного разу, подумавши про щось неприємне для вас, спльовувати через ліве плече. І через деякий час помічаєте, що у вас з’являються думки про те, що якщо ви цього не виконаєте, то щось нехороше обов’язково трапитися. Друга категорія має особливість зосереджувати думки навколо однієї певної теми.

Не намагайтеся відганяти від себе неприємні думки. Вони неодмінно повернутися знову. Перепрограмуйте свою свідомість. Спробуйте повернути ситуацію на користь собі. Для цього частіше думайте про те позитивному, що сталося у вашому житті.

Чи не докоряйте себе за те, що ви думаєте про щось негативне. Велика різниця полягає в тому, щоб думати про щось, можливо, аморальній і не робити цього і в тому, щоб зробити таке діяння.

Не бійтеся, що в якийсь момент ви можете зірватися і втілити негативні думки в життя. У людини існує своя шкала моральних цінностей. І якщо ви часто думаєте про щось погане, але при цьому реально розумієте все наслідки подібного кроку, то ймовірність виконання цього негативу вами незначна.

Врахуйте, що не варто витрачати роки на те, щоб подолати вашу ритуальну звичку. Якщо вона вселяє вам занепокоєння і погано впливає на стан нервової системи, краще потратьте декілька годин на спілкування з психологом.

Можливо, вам доведеться пройти когнітивно поведінкову терапію. Вона полягає в тому, що хворому пояснюють різницю між обгрунтованими і викликаними його станом страхами. І потім, на прикладі людини, що є авторитетом для пацієнта, показують, як повинен вести себе в подібних випадках здорова людина.

При наявності депресії або вираженої тривоги, зверніться до психотерапевта, який допоможе зняти ваше стан за допомогою медикаментозного лікування. Для цього застосовують антидепресанти. А при хронічних формах — атипові антипсихотики.

Так що ж це за хвороба така — невроз? Які його причини? Які існують ознаки неврозу? І як позбутися від нього? Основною ознакою неврозу є наявність неусвідомлюваного всередині особистісного конфлікту. Зовнішні прояви неврозу можуть нагадувати ознаки різних захворювань, при цьому невроз не супроводжується ушкодженнями внутрішніх органів людини.

Як позбутися від неврозу народними засобами. Невроз — це порушення роботи нервової системи, викликане впливом дратівливих чинників. До таких факторів можна віднести і перевтома, і ускладнення після перенесених захворювань, і екологічний стан навколишнього середовища, тощо. Існує кілька форм неврозів, що відрізняються тяжкістю симптомів: — неврастенія — початкова стадія неврозу, що характеризує підвищеною збудливістю, порушенням сну, слабкістю організму, неуважністю .

Читайте так же:
Причины невроза в различных направлениях психотерапии

Депресіє, відійди!

Поради психологів, як не захворіти та коли варто звернутися по допомогу

До теми
  • Медики оприлюднили вражаючі результати масштабного дослідження здоров’я львівських школярів ZAXID.NET
  • МОЗ заборонило нещепленим дітям відвідувати дитсадки і школи ZAXID.NET
  • Як змусити себе займатися спортом: дієві поради ZAXID.NET
  • Вдягай кросівки і стартуй.
    Відповіді на головні питання про біг ZAXID.NET

10 жовтня – Світовий день психічного здоров’я. За даними МОЗ України, понад 1,6 мільйонів українців перебувають під наглядом лікарів-психіатрів та лікарів-наркологів, і лише минулого року вперше діагноз психічного розладу встановлено 185 тисячам людей. Насправді проблеми з психічним здоров’ям значно розповсюдженіші, адже через суспільну стигму люди вкрай неохоче звертаються до фахівців за допомогою. За даними досліджень, близько чверті людей у світі страждають на психічні чи неврологічні розлади впродовж життя.

Що за «звір» депресія?

Депресія – це не ознака ліні, поганого характеру чи небажання щось робити. Це стан, який зумовлений порушенням хімічних процесів у мозку та змінами у його функціонуванні. Психотерапія або медикаментозне лікування, а найкраще поєднання обох видів допомоги, сприяють одужанню.

Часом стан буває таким, що змушує людину негайно звертатись по допомогу. Наприклад, коли турбують панічні атаки, які завдають багато дискомфорту. Це сильне відчуття тривоги, що супроводжується сильним раптовим серцебиттям, затерпанням кінцівок, відчуттям браку повітря, сильним страхом. Такі стани можуть трапитись вночі або раптово вдень.

Але трапляється й так, що людина має проблеми з психічним здоров’ям і про це не здогадується. Це буває при невротичних порушеннях чи прихованих депресіях. Якщо не звернутися вчасно до фахівців, то це непомітно може призвести до розпаду сімей, втрати роботи чи сім’ї, обмеження спілкування та зниження якості життя. У найдраматичніших випадках – до алкоголізації, самогубств.

Нерідко люди бояться чи соромляться звертатися до психіатра, адже думають, що це викличе осуд та насмішки.

Проте, за словами завідувача стаціонарного відділення №1 Львівського обласного психоневрологічного диспансеру Ростислава Гривула, в першу чергу, до спеціаліста варто звернутися, щоби краще бути в контакті з самим собою.

«Якщо людина відчуває, що вона не так функціонує, є брак сили до життя, брак енергії, самосприйняття «спущеної повітряної кульки» і такі відчуття тривають місяць-два, то це є підставами звернутися до психотерапевта. Якщо є тривожний розлад із панічними атаками, який зараз переважає у західному світі, то негайно варто бігти до психотерапевта. Психотерапевт, при потребі, порадить психіатра. Не завжди потрібно лягати у стаціонар. Можна приймати ліки, провадити звичний спосіб життя і все мине», – зазначив Ростислав Гривул.

Чому виникає осіння депресія?

За словами психологів, осінь – пора загострення психічних розладів. Спричинене це декількома чинниками:

1. Порушення біологічних ритмів. Восени, у зв’язку зі скороченням світлового дня і зниженням інтенсивності сонячного світла, біологічний годинник ніби «збивається». Людина починає менше встигати, робить все невчасно, а це сприяє виникненню і розвитку депресивних станів.

2. Спадковість. За результатами досліджень було встановлено, що зниження емоційного стану людини частково спричинене генетикою. Це пояснюється неврівноваженістю або слабкістю людської психіки і належить до індивідуальних особливостей.

3. Нестача «гормону радості». За душевний стан людини відповідає гормон серотонін. Його нестача в людському організмі провокує появу депресивних розладів. Відсутність достатньої кількості сонячного світла, збій біологічного годинника, зміна сезонів значною мірою змінюють гормональний фон людини, у зв’язку з чим ця речовина виробляється у недостатній кількості.

Симптоми депресії та як із нею боротися?

Симптоми депресії:

  1. Зниження настрою – те, що тішило людину раптом перестає приносити задоволення і радість.
  2. Погіршуються апетит та сон.
  3. Сприйняття життя у «чорних» тонах – здається, що все довкола похмуре і сіре.
  4. З’являються ідеї самозвинувачення, невпевненість, нерішучість.
  5. Стає важко концентруватись, з’являється розсіяність, а відтак тимчасово погіршується пам’ять.

За словами психолога Центру психічного здоров’я БФ «Шпиталь ім. Митрополита Андрея Шептицького» Катерини Ковалишин, серед основних ознак депресії можна виокремити такі: часте або періодичне відчуття суму, пригнічення, безнадії, втрати радості і задоволення від речей чи подій, які раніше приносили радість, а також бажання усамітнитись і ні з ким не спілкуватись, втрату ваги і апетиту.

Читайте так же:
Частые позывы к дефекации при неврозе

Увагу на своє психічне здоров’я, радять психологи, варто звернути і тоді, коли людина знаходиться в постійній напрузі і не може розслабитись, а також, коли відчуття неспокою і тривоги є постійним. Також варто звернутись до спеціаліста, якщо відчуття невпевненості не дозволяє успішно працювати чи вчитись, рости у кар’єрі, виконувати складніші чи відповідальніші завдання або стосунки «заходять у глухий кут» чи щоразу ідуть по тому ж сценарію.

Із депресією можна і варто боротись власними силами

Психіатрія, як галузь допомоги людям, не є одноманітною. Вона об’єднує різні патології, різні захворювання. З одного боку, це важкі психічні захворювання, коли людина втрачає контакт із реальністю і без допомоги спеціалістів не дасть собі раду. З іншого боку, – це люди, які мають легшу патологію: розлади особисті, невротичні порушення, депресії тощо. Це люди, які не втрачають контакту з реальністю, вони мають свої сім’ї, є добрими батьками, цінними працівниками та учасниками соціуму.

Потрібно розуміти, що іноді важко справитися без допомоги спеціаліста, який може призначити медикаментозне чи стаціонарне лікування. Проте у переважній більшості випадків із депресією можна і варто боротись власними силами.

Методи самодопомоги:

Психолог, сімейна консультантка Лідія Кондратик пропонує кілька рецептів, як самотужки справитися із депресією:

  • Спорт, різноманітні гуртки та хобі, прогулянки.
  • Розмови із рідними. Із відчуттями суму чи злості буває достатньо усвідомлення цих почуттів і проговорення їх із близькими людьми. Говоріть про те, що вас турбує, що ви почуваєте, що ви про це думаєте, про те, що турбує.
  • Часом може допомогти добра книжка чи фільм. Це може змінити сприйняття того, що вас турбує.
  • Шукати позитив. Насолоджуватися тим, що маємо. Усвідомлювати момент, у якому живемо. Адже роки минають, діти швидко ростуть, і ми…старіємо. Так, це факт, але саме тому не варто нічого відкладати на майбутнє.
  • Зміна картинки. Найкращий відпочинок – зміна діяльності, подорож на день-два.
  • Розмови з психологом, рідними, священиком, людиною, яка для вас є моральним авторитетом.

«Із незначною тривогою чи неспокоєм, наприклад, можна справитись самостійно за допомогою такої методики як майндфулнес (це програма, яка визнана на офіційному рівні в якості ефективного засобу терапії, основна мета якої – звільнити людей від схильності автоматично реагувати на думки, емоції, події життя – ред.)», – радить психолог Катерина Ковалишин.

Також, за словами психологів, корисним буде складення графіка дня, тижня і їх дотримання, а також розподіл щоденних справ на дрібні кроки. Дуже важливо регулювати навантаження. Адже, якщо його забагато, будь-яка людина рано чи пізно виснажиться. Одним із головних факторів захисту від вигорання є навіть не відпочинок, а задоволення, яке ти отримуєш у процесі своєї роботи. Ще один фактор – дуже важливо виконувати роботу якісно. Тоді бачиш добрий результат, і це мотивує, навіть коли втомлюєшся.

Спеціалісти Інституту психічного здоров’я Українського католицького університету так узагальнили поради, аби не «вигоріти»:

  • регулювати навантаження;
  • займатися улюбленою справою;
  • відновлювати свій внутрішній баланс.

У своїх порадах більшість спеціалістів одностайні: не можна доводити себе до фізичного та емоційного виснаження. Також не варто уникати спілкування із рідними та друзями, адже це лише погіршує депресію. Натомість варто уникати алкоголю та наркотиків, бо вони ще не вилікували жодну депресію.

До слова, згідно із даними, які у травні цього року оприлюднила на своїй сторінці у Facebook очільниця Міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун, у будь-який час на планеті 1 з 10 людей страждає на депресію або тривожний розлад, а одна особа зі ста хворіє на шизофренію.

голоса
Рейтинг статьи
Ссылка на основную публикацию
Adblock
detector